📢 Щоденні повітряні тривоги, переживання за близьких і рідних, численні ситуації небезпеки, викликані війною, «вимикають» наших дітей з освітнього процесу.

Необхідною умовою продовження навчання дітей в умовах війни – є увага до їхнього психоемоційного стану.

Найчастіше про свої проблеми діти сигналізують не словами, а зміною поведінки, скаргами на погане самопочуття. У них можуть з’являтися зміни в емоційній та когнітивній сферах, зовнішньому вигляді, тощо. Детальніше про це – у картках. ⤵️

Ці ознаки не є вичерпними, оскільки кожна дитина травматичні події переживає по-своєму. На це впливає вік, індивідуальне сприйняття, захищеність у психологічному плані, стійкість до стресу. Тому прояви травм війни у дітей можуть різнитися.

Для того, щоб забезпечити учням вчасну і потрібну психосоціальну підтримку, педагогам потрібно:
✔️ уважно спостерігати за поведінкою дітей;
✔️спілкуватися з ними;
✔️цікавитися їхніми справами;
✔️відмічати динаміку змін;
✔️у разі, коли помічені зміни – швидко діяти:
🔘запитати саму дитину, чи потрібна їй допомога;
🔘запевнити дитину що вона не сама буде справлятися зі своїми складними станами;
🔘поговорити з батьками;
🔘проінформувати шкільного психолога;
🔘запитати у колег, чи помітили вони ці зміни.

Наше головне завдання: перебуваючи поруч із дітьми, побачити і почути ці прояви, та запустити сигнал про необхідність їхньої підтримки.