Кажуть, що щастя примножується, коли ним ділишся! Саме це ми відчули під час психологічної вправи «Подарунок колезі»

Педагоги дарували одне одному не просто символічні подарунки, а щирі побажання, приємні емоції та гарний настрій. Адже іноді одне добре слово здатне зігріти душу, надихнути й подарувати усмішку навіть у звичайний робочий день.

Нехай у нашому колективі завжди буде багато щирих усмішок, теплих слів, приємних несподіванок і бажання робити добро одне для одного! Бо найкращий подарунок — це позитивні емоції, якими ми ділимося!

Кожен із нас пише свій підручник життя…

Під час виконання вправи «Мій підручник професійного життя» ми згадали важливі професійні «сторінки»: досвід, перемоги, труднощі, цінні уроки та мрії про майбутнє.

Не кожну сторінку життя можна переписати, але кожна з них може стати досвідом, силою та новим кроком вперед.

Нехай наступні сторінки нашого професійного підручника будуть наповнені натхненням, підтримкою, добрими людьми та маленькими щоденними перемогами!

Пам’ятаймо: найцікавіший розділ той, який ми пишемо саме зараз.

У Тиждень протидії булінгу з викладачами було проведено ранкову зустріч у рамках проєкту «Завжди поруч»

«Кожна емоція важлива» — саме такою була наша сьогоднішня вправа.

Емоції — це наш внутрішній сигнал. Вони підказують, що з нами відбувається і чого ми потребуємо.

Під час вправи педагоги мали можливість прислухатися до власних емоцій, назвати їх та поговорити про те, чому важливо не знецінювати почуття інших.

Адже за мовчанням дитини може ховатися страх, за дратівливістю — образа, а за байдужістю — бажання, щоб її нарешті помітили.

Особливо важливо це у контексті протидії булінгу: уважність до емоцій допомагає вчасно побачити, що дитині потрібні підтримка, розмова та безпечний дорослий поруч.

Кожна емоція має право бути. Не існує «неправильних» почуттів — важливо вчитися їх розуміти та безпечно проявляти.

Помічати емоції — означає помічати людину, а бути поруч — означає не залишатися байдужим.

Нехай у нашому освітньому середовищі буде більше розуміння, прийняття, поваги та щирої підтримки.

Вправа «Валіза спогадів» дала можливість не лише пригадати важливі події, а й відчути власну цінність через пережитий досвід. Часто саме в спогадах приховані наші внутрішні ресурси-підтримка, віра в себе, професійні перемоги й моменти, які повертають сили. Обмінюючись ними, викладачі створили простір довіри та емоційної безпеки, де кожен був почутим. Така рефлексія допомогла краще зрозуміти себе, знизити емоційне напруження та нагадати, що навіть маленькі теплі моменти мають велику силу для психологічної стійкості й натхнення.

Вправа «Мій внутрішній метелик» допомогла усвідомити власні внутрішні ресурси, емоції та прагнення до змін. Кожен педагог зміг уявити себе метеликом, що пробуджується навесні і через цю метафору відчути легкість, відкритість і готовність до нового.Педагоги поділилися своїми відчуттями, помітили внутрішні трансформації та натхнення до саморозвитку. Вправа сприяла підвищенню емоційної гнучкості, розкриттю творчого потенціалу та зміцненню взаєморозуміння в колективі.В цілому, «Весняне пробудження» показало, що навіть невеликі символічні образи здатні допомогти педагогу усвідомити свої потреби, ресурси та бажання, підтримати внутрішню гармонію та зарядитися позитивною енергією для роботи зі здобувачами освіти.

Напередодні Всесвітнього дня щастя з педагогами було проведено вправу «Моя порція щастя». Під час виконання завдання, поділилися думками про те, що приносить їм радість і внутрішнє задоволення. Вправа допомогла створити теплу, доброзичливу атмосферу, сприяла відкритому спілкуванню та підтримці між колегами.У результаті педагоги усвідомили, що щастя складається з простих речей: добрих слів, вдячності, підтримки та позитивних емоцій у повсякденному житті.

#завждипоруч

Проведена вправа «Жест підтримки» сприяла створенню атмосфери довіри, взаєморозуміння та емоційної підтримки у педагогічному колективі. Педагоги змогли відчути важливість невербальної підтримки, усвідомити силу простих жестів уваги, схвалення та доброзичливості у професійному спілкуванні.Вправа допомогла знизити емоційне напруження, підвищити рівень емпатії та згуртованості колективу, а також сформувати усвідомлення того, що навіть невеликі прояви підтримки позитивно впливають на психологічний клімат та ефективність спільної роботи.

Вправа «Мій педагогічний супергерой» дала можливість педагогам подивитися на себе з позитивного боку, усвідомити власні професійні якості та відчути свою цінність в освітньому процесі. Педагоги змогли визначити свої сильні сторони, поділитися досвідом та отримати підтримку колег.Вправа сприяла емоційному розвантаженню, підвищенню мотивації до професійної діяльності та зміцненню доброзичливої атмосфери в колективі. Усвідомлення власних «суперсил» допомагає педагогам впевненіше долати труднощі та знаходити нові ресурси для ефективної роботи зі здобувачами освіти.

Вправа «Емоційний рюкзачок» дозволила кожному учаснику усвідомити власні емоції, визначити джерела стресу та те, що їх підтримує в роботі. Викладачі змогли «розвантажити» свій емоційний рюкзачок, навчитися приймати та аналізувати свої переживання, а також ділитися ними у безпечному, підтримуючому середовищі. Вправа сприяла розвитку емоційної грамотності, підвищенню психологічної стійкості та зміцненню командної взаємодії, що важливо для ефективної професійної діяльності та внутрішнього комфорту.

Сьогодні під час виконання вправи «Квітка» ми разом з викладачами створили простір довіри та відкритості. Кожна пелюстка стала символом наших цінностей, професійних якостей і внутрішніх ресурсів. У спільному обговоренні ми побачили, що навіть різні думки можуть гармонійно поєднуватись у єдину квітку співпраці. Вправа допомогла краще зрозуміти себе й колег, зміцнила командний дух та нагадала, що сила колективу у взаємній підтримці та повазі.