Що відбувається з нашою психікою під час тривалої війни?


Тривалий стрес і напруга від війни призводять до змін у психіці, які ми не завжди помічаємо. На третьому році повномасштабної війни (і 10-му вцілому, починаючи з 2014) ми відчуваємо емоційне виснаження, також можуть відбуватися зміни у біохімії мозку, емоційній сфері, поведінкових патернах та соціальних зв’язках.

🔸 Виснаження біологічних ресурсів та зміни у хімії мозку
Надмірне вироблення кортизолу
• гормону, який відповідає за адаптацію до стресу, призводить до зниження рівня дофаміну та серотоніну, що є причиною апатії, депресії, порушення сну, зниження рівня енергії та мотивації.
🌿 Регулярні фізичні вправи, свіже повітря, збалансоване харчування допоможе підтримувати настрій та енергію.

🔸 Втома від співчуття та емоційне оніміння
Травматичні історії, які є у просторі щодня під час війни, виснажують емоційні ресурси. Це називається вікарною травмою, або вторинною травматизацією, яка проявляється через емоційну виснаженість, пригнічення та втрату емпатії. Настає так звана «втома від співчуття», коли психіка «вимикає» здатність до глибоких емоцій, щоб захистити себе від виснаження. Вцілому емоційний фон може бути більш “збіднілим”.
🌿 Відстежуйте, коли ви починаєте емоційно «перегорати», і робіть паузу. Практикуйте «емоційне розвантаження» через творчість, фокусуйтеся на власних межах, щоб не брати на себе надмірні переживання. Знаходьте джерела позитивних емоцій, щоб розширювати палітру почуттів на наповнювати себе ресурсом.

🔸 Когнітивна втома
Тривале перебування в умовах високого стресу виснажує когнітивні ресурси, що ускладнює здатність концентруватися, швидко приймати рішення та обробляти інформацію. Мозок постійно працює у стані підвищеної тривоги, намагаючись адаптуватися до непередбачуваних загроз. На третій рік війни когнітивна втома стає ще глибшою, оскільки ресурси мозку спрямовані на виживання, а не на повноцінну когнітивну діяльність.
🌿 Плануйте регулярні паузи для відпочинку, впроваджуйте техніки релаксації, майндфулнесу та підтримуйте когнітивну активність, виконуючи нескладні, але цікаві завдання, наприклад, короткі ігри або кросворди.

🔸 Зміна поведінкових патернів
У стані хронічного стресу поведінка може ставати більш регідною. Людина все більше уникає нових ситуацій, боїться спонтанності у звичайних сферах життя, навіть приємні сюрпризи можуть викликати негативну реакцію. Це
• захисний механізм, спрямований на збереження енергії та мінімізацію потенційних стресорів.
🌿 Вводьте маленькі зміни у рутині (інша дорога додому, нова зачіска тощо), пробуйте щось нове • це дає психіці безпечний простір для адаптації.

🔸 Перебудова соціальних зв’язків під впливом стресу
Хронічний стрес змінює наше ставлення до соціальної взаємодії, яка в умовах постійного напруження стає енергетично затратною. Виснаження психічних ресурсів ускладнює підтримку міжособистісних контактів, адже навіть рутинне спілкування потребує додаткових когнітивних і емоційних зусиль. Тому люди можуть обмежувати або мінімізувати зв’язки, зберігаючи енергію для базових потреб.
Хоча тимчасова ізоляція може дати полегшення, вона несе ризик подальшого емоційного виснаження через втрату підтримки, адже соціальна взаємодія — це важливий ресурс для відновлення психологічної стійкості.
🌿 Вибудовуйте коло підтримки, орієнтуючись на контакти, які не вимагають значних енергетичних затрат і дарують відчуття безпеки та підтримки. Варто шукати соціальні групи або ініціативи, які поділяють ваші інтереси та цінності, оскільки це сприяє взаємній емпатії та знижує напругу. Спробуйте поступово відновлювати зв’язки з друзями та знайомими, щоб отримувати ресурсну підтримку та відчуття приналежності, важливе для психічного благополуччя.

🔸 Емоційна десенсибілізація та групова нормалізація
Постійний контакт із стресовими ситуаціями може зробити нас менш чутливими до небезпеки

• це називається емоційною десенсибілізацією. Психіка адаптується, і ми стаємо більш «загартованими». У спільнотах, які тривалий час живуть у стресових умовах, формується групова нормалізація: люди перестають сприймати загрозу як щось виняткове, відносячи її до звичної реальності.
🌿 Загартованість • це важливий ресурс для виживання. Водночас важливо об’єктивно оцінювати загрози та не ігнорувати їх. Піклуйтеся про свою безпеку, тримайте руку на пульсі життя, не забувайте жити… Дбайте про рутину: працюйте, вчіться, любіть, творіть, наскільки дозволяють обставини. Саме так ми зберігаємо баланс між стійкістю та нормальним життям, яке є основою нашого психологічного здоров’я.

🔵 У тривалих кризових умовах психологічні реакції стають глибшими, а разом із викликами формуються й нові стратегії адаптації. Це не унікальний досвід в історії людства, але дуже особливий у нашій власній історії. Проходячи через темні часи, ми стаємо сильнішими.

Тримаймося!
З вірою у Перемогу 💛🩵

5 технік для швидкого прийняття складного рішення

Іноді прийняття рішення може бути виснажливим, особливо коли ставки високі. Ось п’ять ефективних технік, які допоможуть вам швидко знайти відповідь у складних ситуаціях.

🖇 Метод «10/10/10»: Оцініть, як рішення вплине на ваше життя у трьох часових перспективах: через 10 хвилин, через 10 місяців і через 10 років. Це допомагає уникнути надмірної емоційності та зосередитися на довгострокових наслідках.

🖇 Практика «Уявний радник»: Уявіть, що ви консультуєте близьку людину. Подумайте, що б ви порадили другу, якби він опинився у вашій ситуації. Відсторонення від ситуації дозволяє поглянути на проблему з іншої перспективи.

🖇 Техніка «Дерева рішень»: Намалюйте дерево рішень, яке показує всі можливі варіанти та їхні наслідки. Напишіть проблему у центрі. Розгалуженням зазначте можливі рішення. На кожній гілці додайте плюси та мінуси. Візуалізація полегшує аналіз варіантів і допомагає швидше знайти оптимальний.

🖇 Метод «Рефреймінгу»: Змініть формулювання проблеми, щоб побачити її в іншому світлі. Замість питання «Що я втрачу?» запитайте: «Що я отримаю?». Переформулюйте проблему як виклик, а не загрозу.

🖇 Правило «2 хвилин»: Прийміть рішення, яке здається вам найкращим, протягом двох хвилин. Налаштуйте таймер на 2 хвилини. Зробіть вибір, не аналізуючи ситуацію надто глибоко. Ваш підсвідомий розум часто вже знає правильну відповідь.

Спробуйте одну з цих методик і переконайтеся, що дія — це завжди краще, ніж тривалі вагання.

Що означає “піклуватися про себе?”

🌻 Турбота про себе
• це:

☘️ Організовувати відпочинок, коли ти втомився/ся.
☘️ Хвалити себе за успіхи.
☘️ Дозволяти собі помилятися і не картати себе за невдачі.
☘️ Оточувати себе приємними людьми.
☘️ Просити іншого про допомогу та підтримку, якщо цього потребуєш.
☘️ Захищати свої кордини без сорому та провини перед іншим.
☘️ Дозволяти собі обирати власний комфорт.
☘️ Відмовляти, якщо тобі щось не підходить.
☘️ Розуміти власні бажання та потреби і реалізовувати їх.
☘️ Припиняти неприємні для тебе стосунки.
☘️ Робити приємні речі для свого тіла.

“Одягни себе у радість”

Радість – це емоція, яка додає смак життю і стимулює нас до подальших досягнень. Радість також впливає на наше ментальне здоров’я. Коли ми переживаємо радість, наша впевненість у собі зміцнюється, ми стаємо більш оптимістичними і дивимося на світ з позитивним настроєм. Вправа “Одягни себе у радість” допомогла нам подолати стрес, тривожність і депресію, а також підвищила самооцінку і самоповагу.

14 важливих принципів життя

  1. Принцип дзеркала.
    Перш ніж критикувати інших, погляньте на себе.
  1. Принцип болю.
    Той, хто ображений, часто несвідомо завдає болю іншим.
  2. Принцип високої дороги.
    Ми стаємо кращими, коли поводимося з іншими краще, ніж вони поводяться з нами.
  3. Принцип бумеранга.
    Допомагаючи іншим, ми допомагаємо і собі.
  4. Принцип молотка.
    Не варто бити молотком муху на лобі співрозмовника.
  5. Принцип співпереживання.
    Замість того, щоб ставити когось на місце, уявіть себе на його місці.
  6. Принцип навчання.
    Кожна людина, яку ми зустрічаємо, може навчити нас чогось нового.
  7. Принцип харизми.
    Люди тягнуться до тих, хто щиро цікавиться ними.
  8. Принцип десяти балів.
    Віра в потенціал інших допомагає їм розкрити свої найкращі якості.
  9. Принцип поваги.
    Спочатку проявіть увагу й турботу, а вже потім переходьте до конфліктів.
  10. Принцип непохитності.
    Довіра – це основа будь-яких стосунків.
  11. Принцип ліфта.
    У взаєминах ми або підносимо людей вгору, або тягнемо їх вниз.
  12. Принцип пріоритетів.
    Не дозволяйте обставинам бути важливішими за стосунки.
  13. Принцип самокритики.
    Якщо у Боба проблеми з усіма, ймовірно, найбільша проблема – це сам Боб.

Рекомендації педагогам щодо психоемоційного стану учнів

📢 Щоденні повітряні тривоги, переживання за близьких і рідних, численні ситуації небезпеки, викликані війною, «вимикають» наших дітей з освітнього процесу.

Необхідною умовою продовження навчання дітей в умовах війни – є увага до їхнього психоемоційного стану.

Найчастіше про свої проблеми діти сигналізують не словами, а зміною поведінки, скаргами на погане самопочуття. У них можуть з’являтися зміни в емоційній та когнітивній сферах, зовнішньому вигляді, тощо. Детальніше про це – у картках. ⤵️

Ці ознаки не є вичерпними, оскільки кожна дитина травматичні події переживає по-своєму. На це впливає вік, індивідуальне сприйняття, захищеність у психологічному плані, стійкість до стресу. Тому прояви травм війни у дітей можуть різнитися.

Для того, щоб забезпечити учням вчасну і потрібну психосоціальну підтримку, педагогам потрібно:
✔️ уважно спостерігати за поведінкою дітей;
✔️спілкуватися з ними;
✔️цікавитися їхніми справами;
✔️відмічати динаміку змін;
✔️у разі, коли помічені зміни – швидко діяти:
🔘запитати саму дитину, чи потрібна їй допомога;
🔘запевнити дитину що вона не сама буде справлятися зі своїми складними станами;
🔘поговорити з батьками;
🔘проінформувати шкільного психолога;
🔘запитати у колег, чи помітили вони ці зміни.

Наше головне завдання: перебуваючи поруч із дітьми, побачити і почути ці прояви, та запустити сигнал про необхідність їхньої підтримки.

“Дерево мого професійного Я”

Сьогодні дуже важливо залишатися стійкими і в жодному разі не опускати руки. Вправа “Дерево мого професійного Я” допомогла підвищити стресостійкість, сприяти усвідомленню якостей, визначити роль педагогічної рефлексії у власному професійному становленні і розвитку.

Як звільнити свій розум від зайвих думок?

Зайві думки часто перевантажують нас, викликаючи стрес і втому. Спробуйте ці практичні методи, щоб “очистити” свій розум і повернути ясність:

🗝 Вправа “Ментальна скринька”: Запишіть на папір усе, що турбує, і “відкладіть” ці думки, уявляючи, що кладете їх у скриньку. Це допомагає відкласти зайве та сконцентруватися на важливому.

🗝 Медитація на дихання: Зосередьтеся на диханні. Якщо думки починають “захоплювати”, спокійно поверніться до спостереження за вдихом і видихом.

🗝 Фізичне розвантаження: Прогулянка або фізичні вправи знижують рівень стресу та допомагають переключитися.

🗝 Цифровий детокс: Вимкніть телефон і сповіщення хоча б на годину. Замість скролінгу соцмереж займіться чимось творчим або відпочиньте.

🗝 Правило “1 справа за раз”: Зосередьтеся на одній задачі. Завершивши її, переходьте до наступної. Це зменшує відчуття перевантаження.

🗝 Вечірній “розбір думок”: Перед сном запишіть короткий звіт про день — що сталося, що турбує, і що ви плануєте зробити завтра. Це допомагає мозку “розвантажитися” перед сном.

Обирайте ті техніки, які вам підходять, і застосовуйте їх регулярно. Звільнення від зайвих думок — це шлях до спокою та внутрішньої гармонії!

Як бути вмотивованим?

Мотивація може бути складною, особливо коли справи не йдуть так, як хотілося б. Ось кілька порад, які можуть допомогти підтримувати і посилювати мотивацію:

  1. Зрозумійте свою мету
    Чітко усвідомте, чому ви хочете досягти певного результату. Ставте конкретні, досяжні цілі, а також задайте собі запитання: “Навіщо це мені?” Розуміння вашої справжньої мотивації допоможе не здаватися на півдорозі.
  2. Розбийте цілі на менші кроки
    Великі цілі часто можуть бути складними у реалізації “тут і зараз” або “наступного місяця”. Розділіть їх на маленькі кроки, досягнення яких приносить задоволення і підвищує мотивацію. Наприклад, якщо ваша мета — написати книгу, почніть з написання сторінки щодня.
  3. Створіть план і дотримуйтесь його
    Напишіть чіткий план, коли і як будете працювати над своєю метою. Дотримання розкладу допомагає зберігати концентрацію і дисципліну.
  4. Зосередьтесь на прогресі, а не на ідеальності
    Важливо цінувати кожен крок вперед. Відстежуйте прогрес і визнавайте свої досягнення, навіть якщо вони незначні. Помічайте свій розвиток в процесі, а не тільки остаточний результат.
  5. Оточуйте себе підтримкою
    Спілкуйтеся з людьми, які вас підтримують або мають схожі цілі. Позитивне оточення може стати потужним джерелом мотивації.
  6. Винагороджуйте себе
    Винагорода собі після досягнення навіть маленьких успіхів може значно підвищити мотивацію. Винагороди можуть бути простими: смачна кава, фільм чи маленька подорож.
  7. Відпочивайте
    Важливо не тільки працювати, але й відновлювати енергію. Постійне виснаження знижує мотивацію, тому слід приділяти час відпочинку.
  8. Змінюйте підходи, якщо щось не працює
    Якщо помічаєте, що певний спосіб не дає бажаного результату, не бійтеся його змінити. Гнучкість допомагає залишатися мотивованим і пробувати нові методи.
  9. Розвивайте позитивне мислення
    Вірте у свої можливості, боріться з негативними думками і не втрачайте віри у себе. Постійне підтримування себе позитивними думками зміцнює внутрішню мотивацію.

Якщо пам’ятати про ці поради і практикувати їх, мотивація поступово стане природнішою, а рух до мети — легшим і приємнішим.